Привіт, вибач, що я трішки тебе забула, відбулось багато змін в моєму житті. Я знаю, що зовсім не заслуговую на троє вибачення, але просто вислухай... Знаєш, відколи я тут, в США, я зовсім забула про особисте життя, я цілими днями танцюю. Я не скаржусь, мої зусилля були не марні, я відкрила свій спортивно-танцювальний клуб - «Кірєша» і дуже цим дорожу, але я забула, що треба сповільнити хід, бо життя - це не тільки кар’єра. Ось саме з «Кірєши» все почалося. Я вже 5-ть років є керівником цього клубу, до мене приходять різні люди від дітей до дорослих, ми беремо участь в різних танцювальних фестивалях, складаємо танці. В мене такі групи, які не належать до «високого суспільства», вони всі з вулиць, танець для них це багатство... Я створила навіть свою рекламу в газетах і просто постери, це просто вже вершина моїх мрій, але виявилось, що це не є тією вершиною...

Я вирішив описати свою історію, щоб ті хто не вірить у кохання з першого погляду, або ті, що зовсім не вірять в кохання чи казки - повірили. Щоб вони повірили в те, що кохання може жити не тільки в фільмах, мультиках, казках чи книгах, що воно може жити і зараз, можливо саме ваше кохання і має стати прикладом ідеального кохання для всіх, чому ви відмовляєтесь вірити у почуття заради якого складали безлічі віршів, пісень, створювали бої, вечори, від найчарівнішого почуття продовж всіх років, заради якого не вмирали, а жили?... Можливо саме ваше кохання допоможе комусь повірити у нього. Тому прочитайте мою історію і не бійтеся вірити.

Моє життя таке коротке,
нема проблем, нема турбот
лишається, лиш тільки жити і миттю щастя дорожити,
Бо кожен день несе нам світло
І каже нам «Живи мене!»,
Та ми існуєм не живем, як сірі роботи щодня.
Ми йдем дорогою своєю із дня у день, із року в рік
Міняєм тільки одяг, мрії,
Та є щось більше за пусті слова й матерію прошиту наскрізь

Кажу ні, бо не кохаю,
Кажу ні, бо не чекаю,
Кажу ні, бо незнаю
Вірити тобі чи ні,
Кажу ні, бо несумую,
Кажу ні, бо така,
Кажу ні, бо не твоя.

Ми разом йшли,
Ми разом жили,
Ми смуток й горе все ділили.
Назустріч радості й біді
Ми йшли тримаючись за руки.
Тепер ми йдем в дорослий світ,
Де буде кожен сам за себе,
Де буде тільки слово Я,
Але нічого не дарма,
Ми жили знаючи, що будем
Дружити вірно до кінця...

Любов - не муки, обіжання,
Любов - не заздрісне бажання,
Любов - не тільки зуcтрічання,
Любов, то істина кохання,
То мрія, ніжні сподівання,
То віра, ласка, розуміння.
Це двохсердечне стукотіння...

23.01.2007

Любов - не просто слово,
Любов - не просто звук,
Любов - вершина ніжних слів і мук,
Любов - це Я і Ти назавжди без розлук.

5-8.10.06.

Чому ми вірим, розумієм?
Чому жалієм просто так?
Чому ми знаєм і втрачаєм назавжди те,
чого нема???

Чи зможеш ти..?
Чи схочеш ти зyстрітися зімною,
Коли посварені ми будемо з тобою?
Чи схочеш ти мене поцілувати,
Коли зрадливе серце буду мати?
Чи зможеш ти мені поспівчувати,
Коли надій не буду мати?
Чи зможеш ти мене завоювати,
Коли закрите серце буду мати?